Згідно з Указом Президента України № 1245/2000 від 17 листопада 2000 року, з метою   всенародного   вшанування  пам'яті  синів  і  дочок українського народу,  полеглих   під   час   Другої світової війни, 22 червня щорічно відзначається як  День  скорботи  і  вшанування  пам'яті  жертв  війни  в Україні.

Цього дня 1941 року попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та військово-економічну співпрацю із СРСР нацистська Німеччина та її союзники атакували радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років як складова частина Другої світової війни. Її бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття.

Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на нашій території. Загалом протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців. Через це Україна зазнала великих людських і матеріальних втрат. Зокрема, на її території загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, із них цивільного населення  –    близько 5 млн. жінок, старих, дітей. 2,2 мільйона українців було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини. 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.

Великих людських втрат зазнав за часи Другої світової війни Донецький регіон. За переписом 1939 року на території нашої області мешкало 3,1 млн осіб. На 1 грудня 1943 року населення становило близько 1,577 млн. мешканців. тобто скоротилося на 1,5 млн. осіб.

Зокрема, за часи нацистської окупації на території Донецької області функціонувало 47 таборів радянської військовополонених. Через погані умови утримання смертність серед військовополонених була надзвичайно високою.

Протягом 1941-1942 років було знищено 25 133 осіб – більше третини довоєнної чисельності мешканців Донеччини єврейської національності.

Під час Другої світовой війни остарбайтерами стали понад  252 239 донеччан, або 8% від населення області у 1939 році.

Тому цього дня 22 червня вшануймо пам’ять всіх, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні!

22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить ..., і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, одних із самих довгих років в житті тих, кому вдалося пережити весь цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії всього нашого людства. Невже ми забули про це?

Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни. Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми. Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями, у багатьох з яких теж були діти, і може даже онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ...

Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Вона є в наших національних календарях, за даними проекту DilovaMova: Україна встановила цю дату Указом Президента України від 17-го листопада 2000-го року № 1245/2000, вона має назву «День скорботи і вшанування пам’яті жертв Війни в Україні»; Росія - Указом Президента Російської Федерації від 8-го червня 1996 року № 857 "Про День пам’яті і скорботи"; Білорусія 22-е червня відзначає як «День всенародної пам’яті жертв Великої Вітчизняної війни». Ми пам’ятаємо.